Від булінгу до суїциду: Як зупинити епідемію травлі в школах

0

Ледь не щотижня розповідають про випадки травлі і побиття дітей однолітками. Деякі напади призводять до жахливих наслідків.

Зокрема, минулої весни семикласнику Максиму Черникову однокласники зламали хребет, а нещодавно 11-річна дівчинка зі школи на Харківщині після атаки групи однолітків потрапила у реанімацію.

З моторошник новинок — відео з Дніпра, де одна 15-річна дівчина гамселить іншу, а потім змущує стати на коліна.

Психологи стверджують, що буллінг — привід замислитися про загальний стан суспільства, адже травля — реакція на вкрай агресивну атмосферу. Але також наголошують: чимало таких історій трапляються з подачі дорослих. Саме наділений владою дорослий — наприклад, вчитель, — нерідко вказує на те, що з майбутньою жертвою щось не так.

З цього моменту запускається ланцюг підліткової агресії. Хоча і «дорослої» травлі вистачає, аби зіпсувати дитині життя.

Так, батько чотирикласника Олександр Тарасюк своєю історією поділився у спільноті «Батьки SOS» у Facebook. Син чоловіка навчається мій у 4-Б класі Львівського ліцею №2.

«Син повернувся зі школи пригнічений та розповів, що класний керівник, Коберська Вікторія Олександрівна, повідомила, що весь клас поїде на екскурсію до обсерваторії і попросила підняти руку, хто хоче поїхати. Всі підняли руки. Після цього вчителька зауважила при дітях, що «Дмитро не поїде, тому що він ригає». Я батько, звернувся до класного керівника, Коберської В. О., перед першим уроком з питанням, чому моя дитина на екскурсію. Вона відповіла: «Ваша дитина хвора і я не буду прибирати її ригачку» і двічі це повторила при всьому класі», — написав Тарасюк.

За його словами, під час минулої поїздки класом дитину знудило, але батьків про це не повідомили. Натомість вчителька поставила діагноз «непереносимість», на чому неодноразово наголошувала при дітях, а вони повторювали її слова. Учні відмовлялися ставати в пару з хлопчиком та гратися з ним. Через ситуацію хлопчик неодноразово плакав у школі.

Тарасюк розповідає, що звернувся зі скаргою до районого відділу освіти, після чого школа почала тиснути, аби він її забрав, погрожуючи заявою в поліцію.

До посту додав кілька файлів з аудіозаписами розмов. Історія та аудіофайли обурили користувачів — одні радять забирати сина зі школи і не псувати нерви, інші — продовжувати війну проти психологічного насильства.

На жаль, це далеко не єдиний приклад буллінгу, в тому числі, з боку дорослих. Не так давно мережа гуділа через випадок у харківській школі №151.

За ініціативою батьківського комітету, шестикласники відзначали закінчення семестру солодким столом. Представниця батьківського комітету Наталія Толяренко привселюдно заявила одній з учениць, Діані, що їй торт не дістанеться, бо батьки не здавали на нього гроші. На прохання дівчинки піти додому заявила: «підеш з усіма дітьми». Класна керівниця в ситуацію не втручалася.

Під тиском обуреної громадськості Толяренко, яка паралельно працювала у школі вчителем інформатики, звільнили, а класну керівницю усунули від виконання обов’язків.

Втім, після цього почалися нападки на Діану вже з боку дітей…

У Стриї дівчинку відсадили спиною до однокласників, бо її батьки не здали гроші на зошит.

У школі видали іншу версію: мовляв, дитину пересадили, аби її не продуло, адже у школі холодно.

За даними ВООЗ, Україна посідає четверте місце в Європі за рівнем підліткової агресії. Попереду — лише Росія, Албанія і Білорусь. Експерти ЮНІСЕФ стверджують, що 89% українських дітей були задіяні у буллінгу — з боку жертв, нападників або ж як свідки.

Держава намагається боротися із кричущим явищем на рівні закону. Зокрема, Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу». За документом, кривдники — батьки учнів-агресорів чи самі вчителі — мають сплачувати штраф у розмірі до 3,5 тисяч грн. До того ж, адміністративне стягнення накладається на педагогів, які замовчують випадки травлі. Втім, критики називають закон популістичним і висловлюють побоювання, що стягнутий штраф стане лише спусковим гачком для нової хвилі травлі.

Крім того, очевидно, що в Україні варто міняти саму систему стосунків «вчитель-учень», де замість адекватних партнерських взаємин діє пострадянська парадигма, в який педагог постає самодержавцем, який на власний розсуд розширює і викривлює прописані законом норми.

Замість Сеппуку — дитячий суїцид

Втім, попри лідируючі позиції Україні в європейському рейтингу травлі, у багатьох країнах ситуацію теж оптимістичною не назвеш. Зокрема, за статистикою ЮНІСЕФ, жертвою буллінгу стає кожен другий підліток у віці 13-15 років.

Зокрема, у Японії — сплеск шкільного насильства. У 2017-му зафіксували понад 414 тис. випадків травлі, що, навіть порівняно з цифрою у 91 235 тис. у 2016-му видається справжньою катастрофою.

Уряд країни зафіксував рекордний рівень суїцидів серед молодих людей за останні три десятиріччя. Якщо дорослі самогубці для країни — не новина, і готовність піти з життя закладена самою культурою сеппуку, діти, що зводять рахунки зі світом — відносно недавнє явище. Самогубців-школярів минулого року в країні було аж 250.

На думку експертів, причина такого підйому — саме у шкільній травлі, пише New York Times . Недаремно піком добровільних смертей стає 1 вересня і наближені до нього дати. Адже після канікул діти сильніше відчувають пресинг.

Експерти пов’язують спалах в тому числі зі слабшанням родинних зв’язків. Якщо раніше у Японії кілька поколінь могли жити в одному будинку, зараз традиція втратила актуальність, натомість культивується індивідуалізм. Недаремно саме у цій країні в окреме явище виокремили хікімоморі — відлюдників, які відмовляються від роботи і соціального життя. Крім того, психічні проблеми традиційно вважаються чимось ганебним, тому поділитися переживаннями з рідними діти не наважуються.

Не готові працювати з проблемними учнями і у школах.

«Вчителі зайняті, вони не можуть розбиратися з кожною подібною скаргою», — каже професор клінічної психології Юкі Кубота.

У країні намагаються боротися з явищем. Наприклад, у 2013-му прийняли закон, який зобов’язує повідомляти про серйозні випадки травлі у міністерство освіти країни. Самі навчальні заклади при цьому утворюють комісії, що розслідують причини та наслідки прикрих випадків.

Крім того, влада моніторить соцмережі та інші інтернет-платформи, аби вчасно фіксувати травлю дітей в онлайн-просторі.

Приклад Японії вказує на ще одну причину поширення насильства — культ індивідуалізму, що нав’язує сприйняття соціальних зв’язків виключно як інструментів особистого розвитку. Коли скаржитися і нарікати на кривдників не в тренді, людина має своїми силами протистояти біді, а сил, особливо якщо це дитина, може виявитися обмаль.

Вчорашні жертви — посли добра

У Західній та Північній Європі «першість» з булінгу переходить від країни до країни. Так, у 2008-му «чемпіоном» була Британія, у 2015-му — Австрія.

Але піонерами у боротьбі з буллінгом можна вважати Скандинавські країни. Зокрема, ще у 1983-му після трьох самогубств підлітків у Норвегії імплементували Програму попередження булінгу Дена Олвеуса. Серед ключових пунктів — спеціальні тренінги для вчителів та системний підхід до контролю. Під час перерв вчителі виконують ролі супервайзерів і втручаються у надто емоційні діалоги підлітків. Також школи систематично проводять культурні події — дискусії, обговорення та виставки. Адже один із секретів, на думку скандинавських психологів, — створення творчої, теплої атмосфери, в якій дітям цікаво існувати і реалізувати себе. Ключовий концепт — не покарання, а заохочення до мирного співіснування і дослідження світу.

До боротьби з буллінгом у деяких країнах Європи намагаються залучити самих жертв — зокрема, у Великій Британії та Ірландії створили мережу з хлопців та дівчат, які готові виступати амбасадорами у навчальних закладах, ділитися своїми історіями і розповідати про способи протистояти насильству. Понад 28 тис. юнаків та юнок пройшли спеціальну школу від тренерки Діани Авард.

В окрему проблему експерти виділяють кібербулінг. Адже навіть у країнах, де вдалося створити ефективну систему запобіганню травлі у школах, впоратися з інтернет-кривдниками набагато важче.

Зокрема, у Австрії від онлайн-буллінгу страждає близько 30% дівчат-тінейджерок.

За інтернет-травлю ввелик кримінальну відповідальність у цілому ряді країн. Зокрема, в Італії влітку 2017-му прийняли закон, який зобов’язує власників ресурсів протягом 48 годин прибрати образливий контент після скарги самої жертви. Відповідальність за травлю — до шести років за гратами.

Епідемія Буллінгу: чому зараз?

Хоча популярна у наукових колах теза стверджує, що агресія — у природі підлітків, а булінг був завжди, лишень йому не приділяли стільки уваги, є й інша думка. Психологи твердять, що поведінку аб’юзера формує передусім пережита травма, на яку дорослі вчасно не звернули увагу. У багатьох випадках таким стресом може бути власне сам брак уваги до сина чи доньки.

Втім, цікаво, що час, який дорослі проводять з дітьми навпаки зростає. Зокрема, за даними американського Journal of Marriage and Family, якщо у 1975-му батьки приділяли дітям близько 10 годин на тиждень, у 2010-му показник виріс вдвічі, передає Washington Post .

І тут деякі дослідники звертають увагу на, власне, якість спілкування і зануреність сучасної дитини у цифровий світ. Так, у 2013-му діти віком до 8 років проводили за планшетами та смартфонами 15 хвилин на день, у 2017-му — вже 48 хвилин, зазначає Common Sense Media .

Для більш дорослих дітей показник вищий.

Втім, шкодять вірогідно не гаджети самі по собі, а той факт, що вони стають замінником сімейного дозвілля, а для відвертих розмов часто бракує простору. Паралельно одкровення стають некомфортними.

«Аби замаскувати своє реальне самопочуття, деякі люди починають буллінг, аби відвернути увагу від себе на когось іншого», — стверджують фахівці антибулінгової організації Ditch the Label.

Психологи провели опитування 8850 людей, спитавши, чи були вони жертвами чи ініціаторами булінгу. Серед агресорів відсоток тих, хто впродовж п’яти років переживав травматичну ситуацію, і справді виявився значно вищим.

Про автора

Коментувати