Новий закон про працю: 10 скандальних моментів

0

В уряді розраховують, що новий закон Про працю разом із кількома іншими (про систему соціального страхування, про страйки, про профспілки), має замінити Кодекс законів про працю, що регулює трудові відносини ще з 1971 року.

Автори законопроєкту кажуть, що норми Кодексу давно застаріли, і натомість пропонують нові – у сфері фрілансу, дистанційної або тимчасової роботи.
Разом із тим, кажуть ініціатори змін, головні соціальні норми – тривалість робочого часу та відпустки, гарантії для людей з інвалідністю чи пов’язані із народженням дитини не лише зберігаються, але й розширюються.

“Як працює ринок праці? Як в житті, як в шлюбі. Не кожний шлюб є щасливим. Захищати шлюб через те, що ми забороняємо розводитися, не є правильним, це нікого не захищає. Найголовніше – знайти собі щасливу половинку, – пояснює Тимофій Милованов. – Роботодавець має знайти людей, з якими йому добре працюється, так само, як і працівник. Для цього потрібно легко сходитися і легко розходитися”.

Він також наполягає: норми законопроєкту є “дзеркальними” для роботодавців та працівників.
Але наскільки насправді розширюються можливості тих, хто дає роботу, і тих, хто працює? І чому тоді законопроєкт називають “рабським”?

1. Нові договори
Центром відносин між роботодавцем і працівником стає трудовий договір, який можна укласти як у письмовому, так і в електронному вигляді.

Закон фіксує лише рамки, у яких роботодавець та працівник можуть домовлятися.
Саме в договорі мають бути прописані права та обов’язки сторін, їхню відповідальність, опис роботи, тривалість робочого часу, відпочинку та оплачуваної відпустки, умови роботи, наявність колективного договору, строки повідомлення про припинення договору, компенсація при звільненні за ініціативою роботодавця.

Тоді як нині існують лише три види договорів – безстроковий, строковий та на час виконання робіт, у проєкті їх набагато більше:
— безстроковий,
— строковий (до 5 років),
— короткостроковий (до 2 місяців),
— сезонний (щонайбільше до 8 місяців; АПК, туризм),
— з нефіксованим робочим часом (технології, послуги, креативні індустрії),
— учнівський (до 6 місяців),
— з домашнім працівником (прибирання, догляд за дітьми, садівництво тощо).

2. “Рівні умови” при звільненні
Епітет “рабський” новий законопроєкт про працю отримав, напевне, через те, що він і справді передбачає, що роботодавець може звільнити працівника “день у день”, – припускає міністр економіки.

Раніше лише працівник міг за власним бажанням припинити відносини із роботодавцем, повідомивши його про це за два тижні. Втім, коли у роботодавця виникало бажання звільнити працівника, в нього теж були певні інструменти – реорганізація підприємства, фіктивні скорочення, ретельний підрахунок запізнень та прогулів, тощо.

За нового закону про працю все відбуватиметься зрозуміліше і прозоріше, – кажуть його розробники. Працівник може і не відпрацьовувати два тижні, які фігурують в тексті законопроєкту, якщо є “поважні причини”.

А от коли у роботодавця виникне бажання звільнити працівника, він зможе реалізувати його негайно. Але при цьому заплатить чималий штраф, який залежить від того, скільки пропрацював працівник.

Якщо працівник пропрацював понад 10 років, строк попередження про звільнення має становити не менше 90 днів, якщо понад 5 років – не менше 60 днів, понад пів року – не менше 30 днів, менше 6 місяців – не менше 15 днів.

Якщо строк попередження був меншим, за кожен день різниці працівник має отримати компенсацію як мінімум удвічі більшу, ніж середній заробіток.

“У разі дострокового розірвання трудового договору, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові справедливу компенсацію: не менше подвійного середньоденного заробітку за кожен робочий день зменшення строку попередження”, – йдеться у проєкті.

Втім, відносини роботодавець-працівник не є повністю “дзеркальними”. Наприклад, працівника можуть звільнити, якщо він двічі впродовж року порушив трудовий договір. А от скільки разів може порушити договір роботодавець, перші, ніж працівник розірве цей договір, не згадується.

Проєкт також передбачає рівність трудових прав громадян. Він забороняє будь-яку дискримінацію, зокрема, через гендерну ідентичність та сексуальну орієнтацію.

3. Скільки працювати і відпочивати
Нормальна тривалість робочого часу, як і раніше, не може перевищувати 40 годин, але не на тиждень, а “протягом кожного семиденного періоду”.

В рамках цього періоду роботодавець та працівник можуть домовитися про тривалість щоденної зміни, гнучкий робочий графік та дистанційну роботу.

Перерва між робочими змінами не повинна бути меншою за 12 годин. Але обов’язковий період вихідних скорочується до 24 годин замість нинішніх 48.

Це означає, що в рамках 40 робочих годин може існувати і шестиденний робочий тиждень. Дні щотижневого відпочинку встановлюють в індивідуальному або колективному трудових договорах.
Якщо нині понаднормова робота (коли перевищено тривалість зміни чи робочого дня) оплачується у подвійному розмірі, то у проєкті закону пропонується оплачувати таку роботу лише у підвищеному розмірі, принаймні на 20% вище за ставку. Так само пропонується доплачувати за роботу в нічний час та роботу у вихідні й святкові.

Разом із тим, у проєкті є норма про те, що робота у вихідний день може за згодою сторін компенсуватися наданням іншого дня відпочинку.

Мінімальна тривалість щорічної оплачуваної відпустки залишиться незмінною – 24 календарні дні. Проте вимога про безперервний 14-денний період скасовується.
Відпустка власним коштом збільшується з 15 до 30 календарних днів на рік.

4. Працівники не на робочому місці
Нині, за даними розробника проєкту закону, Мінекономіки, із 28,5 мільйонів українців працездатного віку легально працюють лише 12,8 мільйона.

Розробники вважають, що новий закон створює нові можливості для тих, хто нині часто випадає з офіційних трудових відносин – фрілансерів та тих, хто хоче працювати дистанційно. Мовляв, саме для них – короткострокові, сезонні договори та договори із нефіксованим робочим часом.

Втім, у Мінекономіки не пояснюють, що стимулюватиме людей офіційно оформлювати такі відносини з роботодавцем, крім набуття страхового стажу для пенсії, який для багатьох не є такими привабливим, як можливість уникати сплати податків, не оформлюючи свої відносини з роботодавцем.

5. Вагітність, догляд за дитиною
Жінки і надалі матимуть право на оплачувану відпустку за вагітністю і пологами від 126 до 140 днів (по 70 днів до і після пологів). Проте у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку можуть іти як жінки, так і чоловіки, або інші особи, які є законними представниками дитини.

“За жінкою зберігається робоче місце. Більш того, запровадження гнучкої форми працевлаштування, з можливістю дистанційної роботи, дає можливість жінкам вийти з декретної відпустки раніше, але при цьому зберігати баланс між роботою і приватним життям”, – пояснює заступниця міністра економіки Юлія Свириденко.

У переліку заборон до дискримінації на робочому місці додали і дискримінацію вагітних. Їх, так само, як і осіб, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною до 3 років, не можна звільнювати.

Заборонено (за винятком ліквідації юридичної особи-роботодавця) розривати трудовий договір із вагітними жінками, жінками, які перебувають у відпустці з вагітності та пологів, жінкою, чоловіком чи іншим законним представником дитини, за якою вони доглядають до 3 років.

Проєкт передбачає, що у Сімейний кодекс буде внесено таку зміну: “Кожен з батьків дитини віком до 3-х років, який працює за трудовим договором, зобов’язаний використати частину відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку тривалістю не менше 1 місяця”.

6. Робота для людей з інвалідністю та пенсіонерів
Раніше роботодавець був зобов’язаний виділяти не менше 4% робочих місць для людей з інвалідністю. Якщо роботодавець не виконував цю норму, він сплачував штраф до Фонду соціального захисту інвалідів у розмірі середньорічної заробітної платні на підприємстві. У проєкті закону ця норма відсутня.

Проте, як запевняють автори законопроєкту, звільнення людей з інвалідністю та пенсіонерів є міфом. Мовляв, саме можливість запровадження дистанційної роботи чи гнучкого графіка роботи стимулюватиме роботодавців не звільняти таких працівників.

“Проєкт закону навпаки дозволяє людям з інвалідністю та пенсіонерам, які можуть та хочуть працювати, робити це з дому або за гнучким графіком”, – кажуть в уряді.

7. Мобілізовані, призвані та учні

З одного боку, у статті 45 проєкту закону йдеться про те, що “трудовий договір може бути припинено у зв’язку з призовом на військову службу”.

Проте у статті 76 зазначається, що “працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів”.

Це означає, запевняють в уряді, що як і раніше, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації або прийнятими на військову службу за контрактом, роботодавець повинен зберігати місце роботи і посаду.

Що ж до “праці неповнолітніх”, ще однієї суперечливої новації, то, кажуть в уряді, завдяки учнівському трудовому договору учні та студенти зможуть легально працювати, навіть якщо вони навчаються на денній формі.

“Нарешті буде вирішено проблему “щоб влаштуватися на роботу, треба мати досвід, а де його взяти, якщо без досвіду ніхто не бере”, – пояснюють в уряді. Втім, там не пояснюють, що стимулюватиме роботодавців укладати такі контракти, крім того, що вони будуть дуже короткими – до пів року.
Для працівників віком від 16 до 18 років робочий час не може бути більшим як 36 годин протягом кожного семиденного періоду.

8. Трудові книжки
Трудові книжки не скасують, запевняють в уряді. Їх і надалі можна використовувати. Проте держава та роботодавці орієнтуватимуться на електронні реєстри, зокрема, на Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування, який, працює з 2000 року.

Разом із тим, у проєкті є норма про те, що через три місяці після того, як закон набуде чинності, роботодавці мають видати трудові книжки, що нині зберігаються у відділах кадрів, працівникам.

9. Два нових слова на “М”і стара інспекція
У проєкті нового закону про працю є заборона на психологічне насильство та мобінг.
“Забороняється будь-яке упереджене ставлення в сфері праці та мобінг працівників, зокрема психологічний та/або економічний тиск, цькування, висміювання, наклеп, ізоляція, приниження гідності, створення ворожої, образливої атмосфери, нестерпних умов праці, умисний, систематичний та необґрунтований нерівномірний розподіл навантаження і завдань між працівниками, що виконують аналогічну роботу, нерівна оплата праці за аналогічну працю або працю рівної цінності”, – йдеться у законопроєкті.

Заборонено також тиснути на працівника з тим, щоб він розірвав трудовий договір “за власним бажанням”.

Якщо працівник вважає, що його права порушені, він може звернутися до суду, надавши докази про дискримінацію на робочому місці. Але саме роботодавець має довести, що таких порушень не було:
“Обов’язок доказування відсутності цих фактів покладається на роботодавця”, – йдеться у проєкті закону.
У проєкті закону про працю також вводять ще один новий термін – медіація – як один зі способів вирішення трудових суперечок поза судом. Втім, самого закону про медіацію в Україні ще немає, хоча сама практика існує.

Як і раніше, контролює виконання трудового законодавства Державна інспекція праці. Вони можуть “безперешкодно, без попереднього повідомлення в будь-який час відвідувати будь-які робочі місця”, “відвідувати виробничі, службові та адміністративні приміщення юридичних осіб незалежно від форми власності”, “ознайомлюватися з оригіналами та робити копії актів роботодавця, колективних або трудових договорів”, ставити запитання роботодавцям та працівникам.

І розпочати перевірку вони можуть не лише за рішенням суду чи свого керівництва, але й за зверненням працівника про порушення. Якщо порушення підтвердяться, роботодавцю загрожують чималі штрафи.

10.Профспілки
Чи не найбільше критики проєкт закону про працю отримав з боку профспілок, які не брали участь у його підготовці.

Але профспілки не ліквідують, – запевняє міністр економіки Тимофій Милованов.
Водночас, наполягає урядовець, “робота профспілок має стати ефективнішою, ніж щорічна роздача подарунків до Нового року, видача обмеженої кількості путівок “для обраних” чи організація страйків “під запис явки усіх”.

Крім офіційних профспілок інтереси тих, хто працює, можуть доносити до роботодавця і просто представники працівників. Їх не можна звільняти лише на тій підставі, що вони представляють інтереси працівників.

Про автора

Коментувати