Що насправді криється за поділом області на райони

0

На Полтавщині із 25 залишилися 4 райони.

Згідно постанови Верховної Ради України від 17.07.2020р. “Про утворення та ліквідацію районів”. Дане рішення є фінальною частиною реформи децентралізації.

Нагадаємо основні пріоритети реформи:

  • Завершити упорядкування нового адміністративно-територіального устрою – створити спроможні територіальні громади та нові райони по всій території України.
  • Чітко розмежувати ресурс та повноваження між рівнями місцевого самоврядування, причому основні з них консолідувати на рівні громад.
  • Реорганізувати систему органів державної влади відповідно до нового адміністративно-територіального устрою.

І тут питання, яке повинно мати найменше значення для громадян та місцевого самоврядування, викликало найбільше суперечок. Причому питання районів стало настільки чутливим, що вже звучать гасла про “згортання децентралізації”, децентралізацію навпаки” і необхідність її рятувати.

Тому вчергове пояснити ситуацію з перебігом децентралізації є критично важливим. Адже історія з “новими районами”обросла міфами.

Давайте розбиратися, що не так зі старими та “новими” районами.

У перспективі нові райони створюються виключно для того, щоб впорядкувати різні державні органи, які є на території. Іншими словами, щоб у межах кожного району функціонували управління територіальних органів виконавчої влади – фіскальна служба, пенсійний фонд, соціальний захист, суд, поліція, прокуратура тощо.

У межах кожного району повинен бути один орган загальної юрисдикції – координатор – яким на сьогодні є районні державні адміністрації (РДА).

“Навіщо взагалі райони?”

Перший аргумент, який широко використовують: в Україні достатньо двох рівнів адміністративно-територіального устрою і жодних районів не потрібно.

Проте Україна достатньо велика як за кількістю населення, так і територіально, щоб здійснювати управління виключно на рівні областей. Кожен запропонований район, крім окремих винятків у малозаселених та гірських територіях, буде не менше 150 тис. населення.

Важливо також, що для реалізації державних програм за рахунок коштів держбюджету повинен бути окремий державний орган, який би забезпечував ефективність їхньої імплементації (реалізації). Передбачається, що таким фактичним органом державної влади будуть районні державні адміністрації (звичайно, до внесення змін до Конституції України).

“Чому на території не можна створити підрозділи обласних державних адміністрацій?”

Заклик до ліквідації районів і створення на території якихось підрозділів обласних державних адміністрацій – рівнозначне “давайте залишимо теперішній безлад управління”. 

У відповідь можна задати риторичне питання: чи хоче місцеве самоврядування у області залишитися сам на сам з потужним регіональним рівнем – адміністрацією, політичною обласною радою, мільярдними бюджетами та впливом на розподіл різних трансфертів?

Один з основних меседжів такого кроку – зменшити кількість райдержадміністрацій і рівномірно розподілити обов’язки між РДА, виключити дублювання їхніх функцій та скоротити витрати на утримання органів. Як пише аграрне інформагенство Agravery, сьогодні в райдержадміністраціях по країні працюють близько 48 тисяч людей, а витрати на їхнє утримання складають близько 6,4 млрд грн на рік.

Балансуванню бюджетів та повноважень потрібен районний рівень. Регіоналізація до добра не призводить. Ситуацію виправить тільки правильна трирівнева децентралізація, де основні повноваження та ресурси сконцентровані на рівні громад, за принципом субсидіарності.

Головна ідея реформи: всі сільські, селищні, міські ради є рівні між собою з точки зору повноважень та фінансово-бюджетної основи. Зрештою, абревіатури ОТГ (об’єднана територіальна громада) та МОЗ (місто обласного значення) існували у бюджетному законодавстві виключно для того, щоб виокремити їх від інших громад і наділити окремими ресурсами.

Подейкують, що після укрупнення райони взагалі будуть позбавлені повноважень, адже їх на себе перебирають ОТГ. Насправді, це не так, бо лишаються функції, які не можуть на себе перебрати громади. Власне, це і є причиною збереження рівня районів у територіальному поділі України. Йдеться про такі функції:

  • нагляд за дотриманням Конституції та законів прийнятих рішень органами місцевого самоврядування;
  • координація роботи підрозділів центральних органів виконавчої влади у межах району;
  •  місцева екологічна політика;
  • розробка та супровід інфраструктурних проєктів районного значення, погодження проєктів Державного фонду регіонального розвитку.

Після виборів 25 жовтня 2020 року та з нового бюджетного періоду всі громади матимуть однакові повноваження та ресурси. Не повинно бути рівніших серед рівних.

“Навіщо над громадами районні ради та РДА”

Сьогодні над громадами існують районні ради та РДА. Саме через район здійснювалося управління більше ніж 6 тис. сільськими, селищними, міськими громадами, які добровільно не створили ОТГ або політично не отримали умовний статус міста обласного значення.

Завдяки укрупненню, в районах більше не відбудеться виборів депутатів до райрад.

Після ухвалення постанови та змін до бюджетного законодавства всі громади отримають окремі повноваження та ресурси, незалежні від районного рівня. Звичайно, ідеальний підхід, коли громади заберуть на утримання та управління з районного рівня все майно спільної комунальної власності, а це десятки тисяч об’єктів спортивної інфраструктури, охорони здоров’я, культури та соціальних послуг.

Проте водночас такий перехід неможливий. Зрештою, не кожна громада, на території якої знаходиться районна лікарня, зможе і захоче взяти її у комунальну власність та фінансувати з власного бюджету.

Тому, щоб не залишити “нічийними” такі питання, як утримання малих групових будинків, окремих районних лікарень, соціальний супровід людей, позашкілля, стадіони, координація роботи у надзвичайних ситуаціях, будуть існувати відповідні РДА та районні ради.

Контраргумент громади, самостійно добровільно домовляться про співфінансування – не піддається критиці. Досвід застосування законодавства про співробітництво територіальних громад тому підтвердження – успішно реалізованих спільних проєктів небагато.

Стосовно проєкту змін до Конституції існує згода щодо створення трирівневої системи адміністративно-територіального устрою: громада – район (округ) – область; дворівнева система місцевого самоврядування: громада – область.

“У громад заберуть податки, зокрема податок на доходи фізичних осіб – ПДФО”

Разом з постановою про створення нових районів у парламенті зареєстровано проєкт змін до Бюджетного кодексу №3614 щодо фінансових гарантій місцевого самоврядування. Проєкт передбачає переведення 1470 бюджетів громад на прямі міжбюджетні відносини з держбюджетом, що означає надходження субвенцій та дотацій напряму до громад. Також передбачається закріплення 60% ПДФО за громадами, 100% по місцевих податках і зборах будуть надходити до бюджетів громад, як і плата за надання адміністративних послуг.

Законопроєкт отримав позитивний висновок бюджетного комітету і готується до розгляду у сесійній залі парламенту.

Сьогодні головний вектор визначений: основні повноваження та ресурси – на рівні громад.

“Район та послуги”

До створення спроможних територіальних громад значну частину послуг громадяни отримували у районних центрах. Фактично районний центр був “адміністративним центром громади”.

Ситуація зміниться після 25 жовтня 2020 року, коли Україна обере 1470 спроможних громад – відповідні сільські, селищні, міські ради. Всі послуги, які важливі для людини, зокрема послуги органів державної влади, будуть доступні онлайн або у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Відповідні ЦНАП повинні бути у кожній окремій громаді, тобто їх має бути не менше 1470. На сьогодні залишилося відкрити ЦНАП у трохи більше ніж 600 новостворених громадах. Звичайно, роль держави – надати підтримку, зокрема фінансову, на розвиток мережі центрів надання публічних послуг.

 

Про автора

Коментувати