Від джерела до крана, або Яку воду споживають українці.

0

Щодня людина має випивати близько 2 літрів води. Всі лікарі та дієтологи в один голос говорять, що воду потрібно пити у достатній кількості, адже саме вона є запорукою нашого здоров’я. Проте мало хто говорить про якість цієї води.

Вода одна — стандарти різні

На сьогоднішній день Україна — єдина держава світу, де існує два різних набори стандартів якості для води водопровідної, тобто тієї, яка йде з централізованого водопостачання, і води в криницях.

«Подвійні стандарти — це змушена міра, адже, для прикладу, вода, твердість якої перевищує 4 ммоль/л, в Європі вже вважається дуже твердою, а в нас Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» дозволяють вживати воду із колодязя, де твердість не перевищує 10. Тому, якщо б ми дотримувалися європейських нормативів, то в селі людям взагалі не було б що пити», — говорить доцент кафедри аналітичної та біонеорганічної хімії та якості води НУБіП України Лариса Войтенко.

В Україні 63 тис. річок, 40 тис. озер, 1100 водосховищ, 400 тис. ставків — 1 млн 100 тис. га прісних водойм. Водночас Україна вважається маловодною країною, оскільки більшість водних ресурсів через забрудненість непридатні до водозабору питної води. Тож забезпеченість водою українців порівняно невисока — на кожного мешканця припадає менше 1000 л води, придатної для споживання. У Німеччині та Швеції — удвічі більше, а в Австрії — майже усемеро.

Останні проведені дослідження на замовлення Світового фінансового банку поставили Україну за кількістю питної води на душу населення на 125 місце з 180 країн.

Згідно даних Державного агентства водних ресурсів України (Держводагентство), за 2018 рік забрано свіжої води 11296 млн куб. м, а у поверхневі водні об’єкти скинуто 5210 млн куб. м стічних вод. Із загального обсягу скинутих у водні об’єкти стічних вод забруднені складають 18,27%. Проте ступінь очищення стоків недостатній, і потенціалу самоочищення поверхневих вод не вистачає для боротьби з антропогенним забрудненням.

Кринична вода з солодким присмаком нітратів

Централізоване водопостачання є лише у 23% сіл. Решта — користується водою з криниць.

Дуже часто люди говорять, що кринична вода така смачна, що аж солодка. Рівненський обласний лабораторний центр стверджує, що вода, яка містить багато нітратів, досить часто здається солодкою і добре втамовує спрагу. Проте смачна вода не означає безпечна.

За словами завідувача кафедри аналітичної та біонеорганічної хімії та якості води НУБіП України Володимира Копілевича, вода в криницях не контролюється ще з радянських часів. «У селі очисткою та захистом підґрунтових вод від забруднення сьогодні ніхто не займається. Мова йде не лише про побутове забруднення, а й про хімічне», — констатує він.

Забруднення води від сільськогосподарської діяльності в основному зумовлено недотриманням сівозмін та неконтрольованим внесенням мінеральних добрив, що у свою чергу призводить до забруднення біогенними елементами (сполуками азоту та фосфору) поверхневих і підземних вод.

«Проблема із забрудненням води є однією з перепон для діяльності іноземних інвесторів на нашій землі. Так, неякісна вода призводить до поломки дорогого обладнання для зрошення полів. При високій твердості води з неї випадає осад при додаванні композицій для підживлення рослин, який забиває форсунки-розпилювачі, капіляри крапельного поливу», — стверджує Володимир Копілевич.

Альтернативним шляхом отримання чистої води на селі є підземні джерела. Але і тут є свої нюанси. «В Україні великий запас підземних глибинних вод, але їх ніхто серйозно не досліджує. До того ж, за Водним кодексом держави, вони не зовсім доступні для приватних осіб, адже для того, щоб дістатися на глибину більше 30 м, необхідно отримати спецдозвіл», — додає Володимир Копілевич.
«Підтримка» держави

Із бюджету на 2019 рік КМУ вилучив фінансування програми «Питна вода», а це була єдина програма, прийнята на підтримку галузі водопостачання.

Щодо фінансування галузі, то у 2019 році воно склало 1960,2 млн грн, із яких лише 7,7 млн грн — на обслуговування та утримання інфраструктури. Такої суми для обслуговування понад 127 тисяч об’єктів інженерної інфраструктури недостатньо.

В Держводагентстві стверджують, що сьогодні діє Загальнодержавна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро до 2021 року. Одним із напрямів цієї програми є першочергове забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою.

«Агентством у межах коштів, передбачених державним бюджетом, здійснюються заходи щодо будівництва та реконструкції групових водопроводів. Проте, у зв’язку з недостатнім фінансуванням, заходи програми не реалізовано в повному обсязі. Одночасно місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо розробки та реалізації місцевих програм у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення», — коментують у Держводагентстві.

Чиста вода чи нові дороги?

«Якщо оцінити необхідні фінансові ресурси на забезпечення України чистою водою, то це виходить дорожче, ніж побудувати нові дороги. Якщо побудову транспортної інфраструктури оцінюють в $10 млрд, то на очистку води потрібні не менші кошти, — стверджує Лариса Войтенко. — Окрім достатнього фінансування, має проводитися контроль та просвітницька діяльність щодо шкоди забрудненої води, особливо в селах».

Є десятки різних способів очищення води: озонування, оброблення ультрафіолетом, але біологічне є найкращим, проте в Україні воно наразі неможливе.

«Хімічні речовини та фосфатні залишки просто вбивають біологічну основу очищення, бактерії гинуть від тої якості води, яку отримують ніби для очищення, — говорить голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — Очищення води для питного водопостачання можливе лише при забороні скидання неочищених або недостатньо очищених стоків». Європейські країни вже давно впроваджують інтегроване управління водними ресурсами: всі, хто забирає воду та її скидає, працюють на одну мету — досягнення доброго екологічного стану водних ресурсів. Таке управління спирається на виявлення і оцінку ризиків безпеки питної води, оцінюється весь ланцюг її отримання та доставки. Те, що у нас кажуть про безпеку харчових продуктів (від лану до столу), стосується і води, але від джерела до крана.

Держводагентство планує із 2020 року почати масштабну реформу водогосподарської галузі. А це: оптимізація послуг із технічного сервісу водної інфраструктури та збільшення надходжень до фонду водного господарства України.

Про автора

Коментувати