“Тимошенко ще зо два роки питиме з нас кров”

0

Народний депутат 53-річна Інна Богословська на зустріч запрошує в офіс неподалік Адміністрації президента. Це старий будинок, де більшість помешкань обладнано під офіси. Її — на другому поверсі. При вході висить табличка, що тут приймальня народного депутата Володимира Мельниченка. Це — чоловік Богословської. Тут чотири кімнати й велика вітальня.

 

 Інна Германівна виходить із кімнати. Вітається за руку.

 Яким президентом буде Петро Порошенко?

 — Головне, що він усвідомлює: люди голосували за нього не як за особистість, а як за символ вирішення проблем країни. За людину, яку не можна назвати “совком”. Десовєтизація України — це його головне завдання. Ющенко весь час це декларував, але зробити не зміг. Бо був “советским человеком”. А Порошенко — свідомий капіталіст. Знає: гроші з неба не падають, їх треба заробити. Його безперечний плюс, що представляє реальний сектор економіки. Україні саме його треба розвивати.

 Ще один серйозний виклик — наше місце в міжнародній системі безпеки, захист кордонів і територіальна цілісність. Модель, що побудували після Другої світової війни, зруйнована. Почалося це з Косово, завершилося Україною. Ми повинні розуміти, що в НАТО нас не приймуть, доки є геополітична вісь Берлін — Москва — Париж. Тому для гарантування власної безпеки повинні терміново — за два роки — розробити тактичну ядерну зброю. Для цього є всі можливості.

 Нам дозволять це зробити?

 — Україні не забезпечили територіальну цілісність і безпеку після відмови від ядерної зброї. Тому ніхто не може висувати будь-які претензії щодо по­новлення ядерних техно­логій.

 У Порошенка є три риси, які дають надію, що буде ефективним президентом. Перше — євроорієнтація. Друге — він із реального сектора економіки. Третє — вільно володіє англійською мовою, має величезне коло знайомих, спілкування. Завдяки тому, що був міністром закордонних справ, економіки, брав участь в підготовці Угоди про асоціацію з Євросоюзом — він у темі. Йому треба час тільки на питання оборони. Бо зараз головне — переглянути систему безпеки держави, громадян. Країн, що підписали договір про ядерне нерозповсюдження, набагато менше, ніж тих, які не підписали.

 Де місце України по дорозі до євроінтеграції?

 — Це міст і ворота між західною та східною цивілізацією.

 Що закладе президент, по тому й житимемо. Порошенко — дуже амбітна людина, честолюбна. Водночас прекрасно вміє домовлятися.

 Що робити з Донбасом?

 — Там завжди, ще в радянські часи, жили за іншими неписаними законами. По всій території України пройшли дві буржуазно-демократичні революції — 2004 і 2014 року, а на Донбасі навіть пролетарська не відбулася. Треба асимілювати жителів Донеччини й Луганщини, щоб вони відчули себе громадянами України. Проблема в тому, що там меншість насаджує свої правила.

 Чому більшість мовчить?

 — Бо їй ніхто не простягнув руку. Тому українській владі треба шукати нових лідерів, підсилювати їх. Зараз же всі бояться їхати на Донбас. ­Турчинов поїхав, але судячи з фото — просидів у штабі.

 Скільки там триватиме протистояння?

 — Місяці, а то й роки. Але максимум, що можемо дозволити — це залишити два-три центри напруги на Донеччині й Луганщині. Все інше необхідно зачистити, щоб пухлина не розросталася. Інакше буде біда. Путін не зупиниться. Він може змінити тактику, але стратегічна мета одна — створення нової імперії, яка неможлива без ­України.

 Тому маємо орієнтуватися й на ізраїльську схему захисту населення. Коли всі володіють зброєю, вміють вести вуличні бої, знають, як діяти під час артилерійських атак.

 Чому тільки тиждень тому заявили про часткове закриття східного кордону?

 — На жаль, маємо зрадницький сценарій всередині країни. Зрадники — це і Турчинов, і Литвин, і Аваков, і Пашинський, що був куратором силовиків, і Тимошенко. Без неї нічого б у цій зв’язці не робилося. Вона була зацікавлена у зриві президентських виборів і робила все, що було їй під силу.

 Зараз яка її стратегія? Вона вичікуватиме? Воюватиме з президентом? Домовлятиметься?

 — Тимошенко боротиметься з Порошенком усіма засобами. Хоча останні дні присвятила зустрічам із послами і переконувала їх, що допомагатиме президентові. Дехто повірив. Але років зо два вона ще поп’є з нас крові. Зараз у Києві звільнився округ, в якому був обраний Віталій Ярема (перший віце-прем’єр, склав депутатські повноваження. — “ГПУ”). З дня на день він буде відкритий для виборів. Тимошенко піде в парламент, якщо думатиме, що зможе зупинити його розпуск.

 Сьогодні переважна більшість депутатів вважають, що ні в кого не вистачить сил розпустити цю Верховну Раду. Вони не розуміють: якщо не підуть на це, люди їх просто винесуть.

 У травні ви закликали депутатів більшості виходити з коаліції, щоб була підстава розпуску парламенту. Чому цього не роблять?

 — Я не можу назвати прізвища, але деякі позафракційні депутати подали заяви про вихід із коаліції. Турчинов їх не оголошує. Розуміє: якщо буде хоч одна офіційна заява, все посиплеться.

 Яку гру веде спікер Турчинов? Він залишається з Тимошенко чи переорієнтовується на Порошенка?

 — Я весь час чую, що Турчинов іде від Тимошенко. Вперше — 1999 року. Після того щоразу, коли важка ситуація, він це каже, але не робить. Вони все життя разом. Пов’язані людськими відносинами, бізнесом і величезними грошима. Турчинова в БЮТі завжди називали “містер десять відсотків”. Знали, що всі кошти проходять через нього. Коли Тимошенко казали: “Що ж це робиться?”, вона відповідала: “Зате я знаю, що Саша ніколи не візьме більше”. Турчинов розуміє: зараз не можна грати в одні ворота. Але він уже ні для кого, крім Тимошенко, соратником не буде.

 Як Порошенку будувати стосунки з головою Верховної Ради?

 — Після анексії Криму й невдалого проведення антитерористичної операції Турчинов не має права залишатися на цій посаді. Треба ставити питання про відставку. Але голосів під це зараз немає.

 Якщо змінювати закон про вибори, за якою системою їх проводити?

 — Я сама підірву свою машину та палитиму шини під парламентом, кидатиму коктейлі Молотова, якщо хтось намагатиметься проштовхувати закриті списки. Це — абсолютна корупція й не відповідає жодному завданню держави. Це — провалля між суспільством і владою. Але в парламенті вже торгуються, скільки коштуватиме місце. Кажуть, мінімум 3, максимум — 10 мільйонів доларів. Це ті, хто хоче бути і в наступній Верховній Раді. Хіба за це ми боролися?

 Багато говорять про відкриті списки. Це працює в країнах, де невелика кількість партій. У Великій Британії — три, у Німеччині, де змішана система, дев’ять парламентських і 12 тих, хто бере участь у виборах. А у нас їх — 172. Якщо від кожної партії ще по три людини, а бюлетені друкувати під кожен округ, то що буде? Якщо залишити чинну змішану систему, цей парламент може саморозпуститись. Якщо змінювати систему, вони домовляться тільки про закриті партійні списки.

Як оцінюєте діяльність уряду? Порошенко каже, що збирається залишити Яценюка прем’єром.

— Я б теж так зробила. Яценюку можна поставити чотири з плюсом за фінансову реструктуризацію, унормування зовнішніх відносин, отримання коштів.

Мінуси в тому, що свідомо не зай­мався більше нічим. Зокрема, питаннями безпеки. Міністерство внутрішніх справ за нинішньою Конституцією — це функція уряду. Яценюк заплющив на це очі, призначив туди людину, яка підпорядкована не йому, а особисто Тимошенко. В це намагається втрутитися Турчинов. Але в нього не дуже добре виходить.

Крім того, прем’єр-міністр забув про реальний сектор економіки.

Що робити з цим урядом?

— Змінювати його структуру. Треба звільнити міністра оборони, гнати в шию Авакова (міністр внутрішніх справ. — “ГПУ”). Думаю, його і Пашинського (очолював Адміністрацію президента, коли обов’язки глави держави виконував спікер Олександр Турчинов. — “ГПУ”) віддадуть під суд за розтрату коштів. Повинні піти всі міністри, на відомства яких є скарги щодо корупції.

Які мінуси в Порошенка?

— Головний — його бізнес. Порошенку є що втрачати. Якщо й далі буде пов’язаний із бізнесом, ніколи не буде безстрашний. А нам це треба. Він має продати всі свої активи.

Друге питання: чи буде мститися тим, хто хотів відібрати його бізнес, порушував десятки кримінальних справ? Він вистояв. Зараз треба забути образи. Президент не має права на помсту.

Ще один момент: коли 2005 року Порошенко був секретарем Ради нацбезпеки і оборони, у багатьох підприємців віджимали ­їхній бізнес. Вони стривожені ­і ­думають: чи не повторяться ті історії?

Чому Тимошенко не стала президентом 2010 року? Тому що з моменту, коли очолила вдруге уряд, почала мстити своїм політичним опонентам. Чому зараз вони все програли? Бо Аваков займався не міліцією на окупованих територіях, а політичними й бізнесовими опонентами Тимошенко.

Двічі йшла від “регіоналів”

Інні Богословська родом із Харкова. За освітою — юрист. Працювала захисником з цивільних та кримінальних справ. Мала приватну юридичну службу.

До парламенту вперше пройшла 1998 року за мажоритарним округом у Харкові. Очолювала партію “Віче”. ­З ­2007-го двічі обиралася за списками Партії регіонів. Після розгону Майдану 30 листопада торік вийшла з цієї політсили разом із третім чоловіком, нардепом Володимиром Мельниченком.

 

Має доньку і двох онуків.

Comments are closed.