Заради любові.

0

Днями в Православній церкві Святого Пантелеймона, що функціонує при Кременчуцькій виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№69), настоятелем храму отцем Ігорем проведено обряд вінчання засудженого Андрія з коханою Юлією.

 В досить незвичній обстановці, та не так як колись мріяла собі Юлія відбулося весілля, та все ж ніщо не затемнить щире кохання: ні життєві труднощі ні грати.

Наречені знайомі чотири роки, це було кохання з першого погляду.

– Коли я її побачив, вона мені дуже сподобалась. Вона була ласкавою та привітною. Я відразу зрозумів, що це моє кохання, – розповідає Андрій.

Андрій освідчився в коханні Юлії в новорічну ніч, а вона відповіла взаємністю.

Але так склалося життя, що незабаром Андрія засудили до позбавлення волі. Та Юлія не відвернулося від коханого, весь час підтримувала його, і саме вона перша звернулася до адміністрації слідчого ізолятора міста Полтави, де на той час утримувався Андрій, за допомогою в оформленні спільної заяви про реєстрацію шлюбу.

– Я зрозумів, що моя кохана зі мною поряд душею та серцем, – зазначив Андрій.

В стінах слідчого ізолятора в жовтні минулого року й відбулося весілля наречених.

Православне богослов’я вважає, що утворення шлюбного союзу можливо тільки в Церкві з благословення єпископа чи священика, але в наш час мало хто зважується на такий крок, та не ці двоє.

– Ми не уявляємо свого життя одне без одного, тому спільно вирішили з’єднати душі в одне ціле, – поділилася Юлія.

– Ми навіки пов’язані разом, – доповнив Андрій.

Як символічно під час служіння наречені тримають запалені свічки – знак радості та зустрічі двох закоханих людей, а пиття із спільної чаші вина – повне єднання душ.

Віднині у нареченого і нареченої спільне життя: одна доля, одні думки, одні бажання, одна душа. У нерозривному союзі вони будуть ділити між собою чашу радощів і скорбот, смутку і потіх.

Бажаємо щастя та любові!!! 

Comments are closed.